(Show/Hide)

В стены, оконные рамы и подоконники, а также в другие строительные
элементы могут вмонтироваться подслушивающие микрофоны, которые через
систему специальных переходов и соединений выводятся на рабочие пульты
подслушивания и записи разговоров на магнитофоны.
В ряде случаев подслушивающие устройства вмонтируются в канце-
лярские принадлежности и мелкие предметы повседневного обихода, посто-
янно носимые людьми при себе (например: часы, авторучки, портсигары и
т.п.). С помощью таких подслушивающих устройств разговор человека
прослушивается оператором, находящемся в специальном центре, на удале-
нии нескольких сот метров до нескольких километров. Ресурс работы ради-
омикрофонов обычно определяется ресурсом электропитания.
Например, "авторучка", подаренная одному из сотрудников фирмы,
используется для подслушивания его разговоров с другими людьми на
расстоянии до 300 метров в течение нескольких дней.
Другое дело - радиозакладки, вмонтированные в одном из кабинетов в
обычную электророзетку настольной лампы. Такая "электророзетка" может
работать неограничено долго, т.к. ее микрофон и радиопередатчик получа-
ют электропитание от электросети. Настольная лампа обычно располагается
вблизи стола. Все разговоры сидящего сидящего за столом и находящихся в
комнате улавливались микрофоном и передавались радиопередатчиком на
расстояние более километра.
К примеру, подслушивающая радиозакладка в виде маленького деревян-
ного бруска может быть закреплена под крышкой стола в комнате и переда-
вать разговоры на расстояние нескольких сот метров.
Широкое распространение получили микрофоны, устанавливаемые в ав-
томобилях. Миниатюрный радиопередатчик при этом размещается в одном из
труднодоступных мест автомобиля и подключается к его бортовой сети
электропитания. Чувствительный микрофон устанавливается в салоне, а пе-
редающая антенна - чаще всего под пластмассовые бамперы или накладки.
Подобная система позволяет прослушивать ведущие в салоне разговоры на
расстоянии десятков километров, а в необходимых случаях прослеживать и
маршрут движения автомобиля.
Упомянем один из новейших приборов шпионажа - лазерный прибор для
прослушивания разговоров через оконные стекла. Этот прибор устанавлива-
ется недалеко от объекта прослушивания. Луч лазера направляется на
стекло окна помещения, в котором подслушиваются разговоры. Колебания
воздуха при ведении разговоров в помещении передаются стеклу окна и мо-
дулируют отраженный луч лазера, который принимается и демодулируется
приемником, а демодулированный сигнал записывается на магнитофон.
Также используют для подслушивания разговоров простые аккусти-
ческие усилители звуковых колебаний типа "Большое ухо". Антенна - пара-
болический рупор - концентрирует звуковые колебания, усиливает их и
направляет в специальные наушники. С помощью таких наушников и рупора
разговоры подслушиваются на расстоянии до нескольких сот метров.
Нередко в зданиях устанавливают вибрационные подслушивающие уст-
ройства. Прикрепление такого устройства к водопроводной трубе или к
трубе отопительной системы позволяет свободно прослушивать разговоры в
соседних помещениях.
Широкое распространение у нас получили сегодня радио-
микрофоны для прослушивания телефонных переговоров. Цена на телефонные
передатчики колеблется от 100 до 500$.
Микрофоны направленного действия упакованы в кейс либо по внешнему
виду напоминают обычный зонтик. Их цена колеблется от 500 до 2000$. Те,
что подороже, комплектуются направленным микрофоном (около 30), записы-
вающим устройством и обеспечивают работу на расстоянии до 100 метров. К
слову, потенциальная опасность аппаратуры такого рода значительно боль-
ше, чем просто прослушивание разговоров.
Есть на современном шпионском рынке и такие суперсовременные шпи-
онские вещицы, как лазерные микрофоны, предназначенные для съема звуко-
вых колебаний с оконных стекол. Их цена колеблется от 6000 до 15000$.
Особое внимание стоит уделить радиомикрофонам или, как их называют
чаще "жучкам" - их на рынке великое множество. Стоимость их колеблется
от 60 до 300$.
Камуфляж и способы установки радиомикрофонов ("жучков") различны.
Оригинальным способом установки является доставка жучка по воздуху.
Это специальный комплект, состоящий из специального бесшумного пистоле-
та с прицельным расстоянием 25 метров и "радиозакладки-стрелы". Пред-
назначен для установки закладки в местах, физический доступ к которым
невозможен. Стрела с миниатюрной радиозакладкой в удароустойчивом
исполнении надежно прикрепляется к поверхности из любого материала -
металла, дерева, пластмассы, камня, бетона и других строительных обли-
цовочных материалов. Микрофон обеспечивает съем речевой информации с
расстояния до 10 метров, а передатчик - ее трансляцию на расстояние до
100 м.
Еще одна не менее любопытная разновидность передатчиков работает с
внедрением в электросеть, которая служит одновременно приемной частью
и антенной. Выяснив схему электропроводки здания (хотя бы за бутылку у
обслуживающего его электромонтера или другого работника) и подключив-
шись к ней, например, с лестничной площадки, можно, не входя в инте-
ресующее вас помещение, снимать из него всю информацию. Стоит такой се-
тевой радиомикрофон500-800$. И повыше, если закамуфлирован под ко-
кой-нибудь электроприбор, например, утюг, электрочайник, электрокофе-
молку и т.п. Прием такого передатчика осуществляется при помощи специ-
альных сетевых приемников, у которых предусмотрен выход на наушники и
магнитофон.
Электронное "ухо" предназначено для прослушивания помещения и пе-
редачи аккустической информации по телефонной линии связи. Информация
по телефонной линии передается на телефон, с которого осуществляется
вызов. Дальность передачи практически не ограничена, с помощью соедини-
тельного шнура к ЭУ возможно подключение магнитофона.
Большое подспорье в шпионских проблемах - радиопередатчик, работа-
ющий по специальной программе. Скажем вам позвонили дважды во время от-
ветственного совещания, и дважды, якобы, произошел срыв на линии. На
самом деле эти звонки были условным сигналом, по которому автоматически
включился "жучок" и начал прослушивать вашу конфиденциальную беседу.
Естественно, такой передатчик вычислить гораздо сложнее, поскольку
он работает нерегулярно и несистематически. Его стоимость колеблется от
300 до 600 $.
Параболический микрофон дальнего действия является высокока-
чественным приемником звуков в радиусе 100 метров при помощи параболи-
ческой антенны, которая передает звук в микрофон. Прицел и пистолетный
зажим дают возможность вести наблюдение даже за очень далекими объекта-
ми. Система включает в себя наушники и диктофон, который позволяет
вести запись одновременно с прослушиванием. Аккустические шумы снижа-
ются в диапазоне с 250Гц до 1800Гц. Выводной шнур с покрытием ослабляет
потерю сигнала и электрические помехи, параболический микрофон сов-
местим с серией звуковых приборов наблюдения СС, включая 8-часовой при-
емник наблюдения. К нему в кейсе прилагаются наушники, пистолетный за-
жим. Стоимость колеблется от 1500 до 2500$.
Существует и другая система подслушивания - инфракрасная. Она
состоит из миниатюрной закладки (ИК-передатчика) с линейными размерами
примерно 20х30 мм со встроенным микрофоном-стетоскопом и чувствитель-
ного ИК-приемника, в состав которого входит зеркальный объектив с фо-
кусным расстоянием 500 мм, телескопический визир и усилитель. Радиус
действия передатчика 500 м. Его излучение характеризуется широкой диаф-
рагмой направленности, что позволяет вести прием сигналов с любого
удобного места. При небольшом расстоянии между передатчиком и приемни-
ком, например, при съеме информации из соседнего помещения, в приемнике
следует установить объектив с фокусным расстоянием 50 мм. Стоимость ко-
леблется от 200 до 400$.
Успешно применяется портативное подслушивающее устройство, закреп-
ляемой под одеждой. Работает на фиксированной в диапазоне 140-170 Мгц
частоте, стабилизированной кварцем (необходимая частота выбирается за-
ранее). В комплект оборудования входит миниатюрный микрофон со встроен-
ным предварительным усилителем. Микрофон может быть закамуфлирован под
действующие электронные наручные часы, золотую или серебряную заколку
для галстука, инкрустированную полудрагоценным камнем, или аналогичную
запонку. Цена колеблется от 250 до 350$.
Очень серьезной проблемой является защита линий связи за пределами
здания, хотя многие подслушивающие устройства подсоединяются именно к
ним.
Выход из этой ситуации - криптографические меры защиты информации.
Для защиты телефонных сетей широкое применение получили скрембле-
ры. Недавно также появилась система защиты телетайпов, факсов и те-
лексов.
РАДИОСКРЕМБЛЕР. Может быть совмещен со всеми стандартными радиоте-
лефонными системами. Все произносимые слова шифруются с помощью особого
кода и декодируются радиоскремблером делового партнера. Радиоразговоры
будут слышимы как непонятные сигналы, если к телефонной линии подклю-
чатся другие.
ТЕЛЕФОННЫЙ СКРЕМБЛЕР. Может быть использован с телефонами, мобиль-
ными радиотелефонами и стационарными радиотелефонными системами. Все
слова кодируются, скремблер на другом конце расшифровывает их. В наборе
из двух и более скремблеров один и тот же код. Он уникален как ключ бе-
зопасности.
ТЕЛЕКСНЫЙ КОДЕР. Можно установить на любом телепринтере, обеспечи-
вая высочайшую степень безопасности для сообщений. Этот телексный кодер
приспособлен ко всем международным телеграфным алфавитам.

(Show/Hide)

Мнение: СБУ не следует забывать о законе и ответственности
24 февраля 2010


Исполнительный директор Ассоциации производителей специальной техники Украины "Укрспецтехпром" И.Терлецкий обратился с открытым письмом к руководству СБУ, в котором поднимает вопрос об изменениях в Криминальный кодекс Украины относительно ответственности за незаконное обращение со специальными техническими средствами негласного получения информации. Приводим полный текст обращения:

"Голові Служби безпеки України
пану В.О. Наливайченку


Щодо проекту Закону про внесення змін
до Кримінального кодексу України
щодо відповідальності за незаконне
поводження із спеціальними технічними
засобами негласного отримання інформації N3358





Шановний Валентине Олександровичу!



Професійна спільнота, що займається питаннями розробки та виробництва спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації стурбована можливим прийняттям законопроекту N 3358.

Суть проблеми полягає в тому, що сьогодні зміст терміну "спеціальні технічні засоби" (СТЗ), а також законність діяльності, пов’язаної із виготовленням, придбанням, збутом та зберіганням СТЗ, визначаються на підзаконному рівні, а саме — Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності..., затвердженими наказом Держкомпідприємництва та СБУ від 10.10.2006 N92/669, зареєстрованими в Мін’юсті 30 жовтня 2006 року за N1170/13044.

Так, згідно з пунктом 1.2 Ліцензійних умов спеціальними технічними засобами вважаються технічні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, препарати та інші вироби, спеціально розроблені, виготовлені, пристосовані для негласного отримання інформації, або технічні засоби, запрограмовані з цією самою метою з використанням спеціального програмного забезпечення.

Дане визначення доповнюється переліком цілей (пункт 1.3 Ліцензійних умов), для досягнення яких може застосовуватися СТЗ. Серед них:

- отримання, реєстрація аудіоінформації;
- візуальне спостереження, фото-, теле- та відеодокументування;
- отримання та реєстрація інформації з телекомунікаційних мереж;
- контроль поштових повідомлень і відправлень;
- обстеження предметів і документів;
- проникнення у приміщення, транспортні засоби та їх обстеження;
- контроль за переміщенням транспортних засобів та інших об"єктів;
- отримання (зміна, знищення) інформації з технічних засобів її зберігання, обробки та передачі.

При цьому будь-яких чітких критеріїв віднесення того або іншого технічного засобу до категорії СТЗ взагалі не існує!

Наведені вище визначення та перелік охоплюють вельми широке коло виробів. Зокрема, згідно Ліцензійних умов спеціальними технічними засобами слід вважати, в тому числі, звичайні мобільні телефони, диктофони, біноклі, відеокамери, прилади нічного бачення, всі вимірювальні, слюсарні та столярні інструменти, ключі та станки для їх виготовлення, GPS-навігатори, зварювальне обладнання, бо навіть ножиці, канцелярські ножі, сірники та магніти.

Ми навмисно наводимо такі абсурдні приклади для того, щоб проілюструвати той "діапазон" свободи в прийнятті рішень, який має Служба безпеки України (як орган ліцензування) та її посадові особи, в питанні кваліфікації дій, пов’язаних із ввезенням на митну територію України технічних засобів, а також із виготовленням, придбанням, збутом або зберіганням виробів, які можна "підвести під статтю".

І це не є теоретичним припущенням. Такий висновок ґрунтується на практиці спілкування суб’єктів господарювання із Службою безпеки України, як органом ліцензування.

Для того, щоб вести свою діяльність в рамках чинного законодавства, досить часто підприємствам-ліцензіатам доводиться стикатися із необхідністю віднесення того або іншого виробу до СТЗ або до виробів загальнопромислового застосування. І те, як до цього питання сьогодні ставиться СБУ, викликає занепокоєння, адже складається враження, що там взагалі немає чіткого уявлення про сутність СТЗ.

Так, висновки щодо належності технічного засобу до СТЗ, які надавалися органом ліцензування, є необґрунтованими. В кращому випадку, вони формувалися на основі суб’єктивного досвіду окремого фахівця, в гіршому — на внутрішньому переконанні, часто навіть не підтвердженому відповідною кваліфікацією.

Зміст висновку, який містить три-чотири строчки при посиланні, у кращому випадку, на якийсь мало зрозумілий документ викличе здивування та непорозуміння у будь якого експерта.

Для порівняння можна, як приклад, навести висновки які надають Торгово-промислова палата України, Державна служба експортного контролю України, експерти судової експертизи (відповідно до Закону України "Про судову експертизу") та інші.

Більш того, Законом України "Про судову експертизу" не передбачена експертиза стосовно СТЗ і тому відсутні відповідні експерти.

Але є бажання ввести сурову кримінальну відповідальність за розробку, виготовлення та торгівлю СТЗ.

З метою уникнення непорозумінь, виробники СТЗ неодноразово зверталися до СБУ з проханням надати роз’яснення щодо виконання вимог Ліцензійних умов та тлумачення основних понять. Втім на сотні (без перебільшення) запитань рідко вдається отримати конструктивну відповідь.

Наслідком такої невизначеності вже сьогодні є численні проблеми, що виникають під час проведення СБУ перевірок ліцензіатів. Якщо буде прийнятий Закон в запропонованій редакції проекту N 3358, то фактично буде створено значно більші правові передумови для зловживань владою та службовим становищем, а також для необмеженого втручання правоохоронних органів в господарську діяльність, пов’язану з розробленням, виготовленням та торгівлею СТЗ.

Асоціація виробників спеціальної техніки України "Укрспецтехпром" розробила свій проект Ліцензійних умов та надає таке визначення терміну СТЗ:
"СТЗ — технічні або програмні засоби які спеціально розроблені, виготовлені або пристосовані для негласного отримання інформації та призначені для оперативно-розшукової діяльності.

Примітка. Багатофункціональність, мініатюрність, можливість використання для негласного отримання інформації виробів міжгалузевого та побутового призначення не можуть бути достатніми підставами для визначення виробу як СТЗ.

Основною функціональною відзнакою СТЗ від виробів міжгалузевого та побутового призначення є визначені у експлуатаційній документації на виріб функціональні, конструктивні або інші пристосування СТЗ для приховування від особи власника, носія, користувача чи зберігача інформації факту доступу до цієї інформації та спеціальної її обробки (а саме — створення, збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, розповсюдження та споживання), під час оперативно-розшукових, розвідувальних або контр розвідувальних дій."

Таке визначення терміну суттєво зменшує перелік виробів, які можуть бути віднесені до СТЗ, що значно спрощує контроль за їх обігом, якщо така проблема дійсно існує.

Щодо законопроекту N 3358 маємо зауважити, що, крім подальшого поглиблення проблем, пов’язаних з обігом СТЗ, він не матиме жодних інших наслідків.

Дане твердження ґрунтується на наступних аргументах.

Відповідальність за незаконне виготовлення, придбання, збут та зберігання СТЗ з метою використання вже передбачена Кримінальним кодексом України. Такі дії, залежно від обставин, мають кваліфікуватися або як готування до злочину (ст. 14 та ст. 359 КК), або як пособництво у вчиненні злочину (частина 5 ст. 27 та ст. 359 КК). Про це, до речі, слушно зазначило Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України в своєму висновку на законопроект N3358.

На думку СБУ, законопроект має на меті вплив на свідомість потенційного правопорушника шляхом оприлюднення встановленої державою тяжкості санкцій за вчинене суспільно небезпечне діяння.

Втім, у питанні ефективності кримінального закону вирішальне значення має не кількість статей, які встановлюють відповідальність, і не розмір санкцій, а невідворотність покарання за вчинене суспільно небезпечне діяння, що прямо залежить від якості роботи правоохоронних органів із попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів.

На наш погляд, проблеми кримінальної відповідальності за незаконне виготовлення, придбання, збут та зберігання СТЗ не існує.

Судить самі: у тижневику "Дзеркало неділі" N42 2007 року заступником Голови СБУ Коноваловим І.В. була наведена така інформація:
"...У 2006...2007 роках були вилучені три комплекси моніторингу мереж стільникового зв’язку, близько 50 закладних пристроїв... Більш 40 осіб були притягнути до адміністративної відповідальності. По незаконному використанню такої апаратури було порушено вісім кримінальних справ у регіонах...".

Існує також відкрита інформація, що протягом 2007...2009 років підрозділами Служби безпеки України "...було вилучено близько 60 спецзасобів для відео — і аудіо спостереження, 40 осіб предстали перед судом" (Марина Бриль "Длинные уши укоротят по закону" (http://www.intv-inter.net/ru/news/article/?id=57774696&pid=1).

Таким чином на країну з населенням більш 46 мільйонів було знайдено протягом 2006-2009 р.р. близько 2 так званих "спецзасобів" на місяць. Більш того, кількість вилучених спецзасобів впродовж 2007-2009 р.р. зменшилось на 10% у порівнянні з періодом 2006...2007р.

В цілому, правопорушення пов’язані з СТЗ, становлять не більш 0,00027 % від адміністративних справ в Україні, що говорить про відсутність системного характеру таких правопорушень.

Різними способами та методами цю кількість правопорушень через статистичні хитрощі можна значно збільшити, але й при цьому не буде системного характеру цих правопорушень.

Для прикладу наведемо нижче деякі факти, які не викликають сумнівів:
1.За роки незалежності України від СТЗ ніхто не загинув.
2.За роки незалежності України самим відомим технічним засобом для негласного отримання інформації став звичайний диктофон "Тошиба" яким користувався майор Мельниченко в кабінеті Президента України. Майором Мельниченко була порушена ціла низка законів України, які передбачають сувору кримінальну відповідальність, але це не набуло для нього ніяких правових наслідків.

Торгівля диктофонами в Україні не заборонена.

3.Найбільша кількість ліцензіатів, маючих відповідну ліцензію на діяльність пов’язаною з розробкою, виготовленням та торгівлею СТЗ, існувала у 2006 році — 31 суб’єкт господарської діяльності.

На цей час існує 29 ліцензіатів, з яких лише 5-7 є реально працюючими. Тільки 4 з 29 ліцензіатів можуть виготовляти більш чим по 20 найменувань СТЗ.
За експертними оцінками, всіма ліцензіатами Україні було розроблено, виготовлено та продано протягом 2005-2008 р.р. не більш ніж 1000 СТЗ на рік, з яких більша частина була експортована за межі України.

4.Протягом 2002-2007 р.р. в Україні було розроблено, виготовлено і реалізовано СТЗ (з урахуванням експорту) середньому на суму не більше 10-15 мільйонів доларів США, що значно менше за оборот однієї провідної фірми Росії у галузі СТЗ (таких, як "Юріон", "Спеціальні технології", "Сігнатек" та ін.).

В Україні розробка, виробництво і торгівля СТЗ становить менш 0, 015% ВВП. Але цій ВВП забезпечує не більш 300 фахівців, які безпосередньо залучені до розробки, виробництва та торгівлі СТЗ.

5.За роки існування ліцензування діяльності пов’язаної з розробкою, виготовленням та торгівлею СТЗ не було виявлено жодного СТЗ, який був виготовлений ліцензіатами України.

6.В Україні в наслідок навмисних вбивств на побутовій підставі гине щорік близько 600-800 осіб. У якості знаряддя злочинів частіше за все використовувалися побутові предмети — кухонні ножі, скляні пляшки, сковорідки, інструмент та ін. Громадяни України частіше гинуть від кухонного ножа, чим від автомату Калашникова. Але чомусь ніхто не збирається встановлювати кримінальну відповідальність за розробку, виробництво та торгівлю кухонних ножів, та кухонного посуду, незважаючи на цю статистику та небезпеку для громадян України.

Якщо зробити припущення, що проблема СТЗ дійсно існує або для того, щоб вона не виникала у майбутньому, ми пропонуємо такий зміст проекту законопроекту N3358:
Стаття 359. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації та технічних засобів

1.Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації та технічних засобів, з метою негласного отримання інформації,внаслідок чого була заподіяна шкода
охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб
карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб або організованою групою або посадовими особами при виконанні службових обов’язків, або заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, -караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Шановний Валентине Олександровичу! Ви чудово розумієте, що завдяки використанню та застосуванню СТЗ в нашої країні розкриваються десятки тисяч злочинів; виконання антитерористичних операцій, звільнення заручників, розшук викрадених не можуть здійснюватися без використання СТЗ. Все це робиться завдяки сумлінної праці співробітників правоохоронних органів, які є суб’єктами оперативно-розшукової діяльності відповідно до діючого законодавства України.

У той же час, у 1999 році в СБУ ліцензіатами та СТЗ займалися два співробітника, які, на наш погляд, гарно і дуже просто вирішували всі питання стосовно ліцензійної діяльності.

З 2001 року в СБУ стали з’являтися цілі підрозділи, діяльність яких була так чи інше пов’язана з контролем обігу СТЗ. Стало складатися враження, що проблемами СТЗ стали займатися усі бажаючі. З чиєїсь легкої руки до боротьби приєдналися Державна податкова адміністрація (Наказ N 176/278 від 09.07.2001), Державна митна служба (від 02.11.2004 р. N 25/7-09-18/13158), Кабінет міністрів України, Державна служба експортного контролю (постанова N86 від 28 січня 2004року), Рада національної безпеки та оборони, Верховна Рада України та навіть 2 Президенти України

Який диверсант або ворог незалежної України міг мріяти про таке величезне відволікання сил та ресурсів на шляху до її європейської інтеграції?

Коли проблемами СТЗ стали займатися усі, тоді у ЗМІ стала з’являтися інформація про міфічні знайдені вироби вартістю 500 тисяч доларів США та про гучні справи стосовно СТЗ.

На сайтах Інтернету стали з’являтися тексти та записи телефонних розмов відомих громадян України. Під цим приводом стали шукати СТЗ. Нічого, що дозволило когось притягнути до відповідальності не знайшли...

Можна привести багато прикладів, як вирішується, якщо виникають проблеми стосовно використання СТЗ, у цивілізованих країнах.

Так усі комунікації у США у режимі накопичення інформації протягом років тотально контролюються відповідними правоохоронними органами — ФБР, ЦРУ, АНБ та іншими.

Теж саме робиться практично в усіх демократичних країнах Європи.

Але у цих країнах не виникає раз за разом гучних скандалів стосовно прослухування?

Відповідь проста: у цих країнах існує тотальний громадський контроль за діяльністю правоохоронних органів, а не за обігом міфічних СТЗ Повторюємось: проблеми, пов’язаної з обігом СТЗ в Україні, на наш погляд, не існує.

Насправді існує проблема в іншому: Постановою КМУ від 28.01.2004 р. N86 Службою безпеки України у "Список товарів подвійного використання, що можуть бути використані у створенні звичайних видів озброєнь, військової чи спеціальної техніки" (розділ 5.А.3) були віднесені без деталізації наступні групи товарів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД): 3705,8471, 8518,8520, 8521, 8524, 8525, 8527, 8531, 8543, 9002, 9005, 9006, 9013, 9022, 9031.

Це практично вся електронна продукція, всі радіокомпоненти, контрольновимірювальні прилади та багато інше. Це означає, що без дозволу та експертного висновку цих контролюючих установ не можливий експорт, імпорт та виробництво. Все це й є основною причиною відсутності інвестицій в реальні сектори економіки, причина контрабанди та перебування в тіньовій економіці малого та середнього бізнесу.

Можна впевнено стверджувати, що цей та подібні підзаконні акти роблять неможливим легальний експорт та імпорт основної маси товарів широкого вжитку. Тобто вони й є основною причиною контрабандного ввозу товарів та неможливості вивозу товарів.

Валентине Олександровичу! Ми дуже сподіваємось, що Ви знайдете час серйозно вивчити проблематику поводження із спеціальними технічними засобами негласного отримання інформації та ініціюєте відповідні зміни до законопроекту N 3358.

З повагою,

Виконавчий директор Асоціації виробників спеціальної
техніки України "Укрспецтехпром" І. Терлецький"

15.09.2009